ЗАВКАФЕДРОЮ ДОНЕЦЬКОГО ЮРІНСТИТУТУ НІКОЛЕНКО СПІЙМАЛИ НА ПЛАГІАТІ

Людмила Ніколенко, яка займає посаду завідуючої кафедрою Донецького юридичного інституту, запозичила цілі розділи з робіт інших авторів для своєї докторської дисертації.

Про це у своєму блозі пише юрист Степан Яворівський.

За його словами, Людмила Ніколенко маніпулювала довірою членів спеціалізованої ради, які були присутні на захисті її докторської дисертації і проголосували за надання їй ступеня доктора юридичних наук.

Степан Яворівський стверджує, що дисертація пані Ніколенко є не унікальним інтелектуальним працею, а компіляцією з чужих робіт.

«Майже третина роботи Л.М. Ніколенко «збігається» з 43 дисертаційними роботами російських дослідників – Дерюжкіной, Орлова, Скворцова, Грязьовий, Губіна і інших, і 24 дисертаціями українських вчених – Луніна, Біди, Чернушенко, Ломакіної та інших », – зазначає юрист.
Степан Яворівський проаналізував дисертацію Ніколенко та зробив порівняльну таблицю з 158 сторінок, з якої видно, що цілі сторінки тексту дисертації ідентичні з першоджерелами різних авторів.
За словами юриста, докторська дисертація завкафедрою Донецького юрінституту містить цілі розділи з переписаних статей українських законів – Господарського процесуального кодексу, постанов пленумів Вищого господарського суду України, інших національних та міжнародних нормативно-правових документів.

Крім того, Яворівський звертає увагу, що в роботі Людмили Ніколенко містяться механічні заміни нормативно-правових документів Російської Федерації на нормативні документи України. Часто автор дисертації просто механічно змінює назву країни – «Росія» на «Україна».

«А так звані висновки« дослідниці »- це російське законодавство, яке пропонується для впровадження в Україні. Може, тому, що Ніколенко не володіє державною мовою, вона не знайшла нічого кращого, як просто замінити «Російську Федерацію» на «Україну?». Невже Л.Н. Ніколенко незрозуміло, що зараз не час популяризувати рекомендації ворога-агресора? Як би там не було, виникає цілком логічне запитання: як може забезпечити розвиток науки і наукових досліджень людина, якщо її власні «дослідження» – суцільний плагіат і злодійство? », – резюмує автор.

На думку Степана Яворівського, Людмила Ніколенко як керівник наукової діяльності аспірантів і докторантів Донецького юридичного інституту подає поганий приклад викладацькому складу, студентам і аспірантам вузу.