Луценко Юрій Віталійович – біографія, компромат

Юрій Луценко – біографія

Луценко Юрій Віталійович народився в місті Рівному 14 грудня 1964 року.

Юрій Луценко – освіта

Закінчив Рівненську міську гімназію №7 із золотою медаллю.

У 1989 році закінчив факультет електронної техніки Львівського політехнічного інституту. За освітою – інженер електронної техніки. У перерві між навчанням (в 1984-1986 рр.) відслужив в армії.

Юрій Луценко – кар’єра

Трудову кар’єру починав майстром дільниці Рівненського заводу Газотрон. Був начальником технічного бюро цеху, головним конструктором.

У 1994 році призначений заступником голови Рівненської обласної ради народних депутатів. Пізніше – очолив комітет економіки Рівненської облдержадміністрації.

З вересня 1997 по вересень 1998 року – заступник міністра у справах науки і технологій.

З вересня 1998 по квітень 1999 року – помічник прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка. Потім Юрій Луценко три роки працює помічником-консультантом народного депутата, лідера Соцпартії України Олександра Мороза в секретаріаті Верховної Ради. Секретар політради СПУ в 1996-1998 рр. Був народним депутатом України від Соцпартії в парламенті IV скликання.

З кінця 1990-х і аж до перемоги Віктора Ющенка на виборах президента в 2004-му Юрій Луценко виступав активним борцем з режимом Леоніда Кучми. У 2001 р – один з керівників акції «Україна без Кучми».

На парламентських виборах 2002 року депутатський мандат отримав за списком СПУ.

Восени 2004-го був у числі безпосередніх організаторів і керівників акції громадянської непокори в Києві, часто виступав перед людьми на Майдані. У січні 2005 року кандидатура Юрія Луценка розглядалася на посаду глави Мінтрансу. Але на хвилі «помаранчевої революції» 4 лютого 2005-го прийшов на пост глави МВС. Луценко став першим в історії України цивільним керівником цього силового відомства. Обіймав посаду в трьох урядах поспіль – Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова і Віктора Януковича.

1 грудня 2006 року було звільнено з посади міністра внутрішніх справ. Його змінив колишній однопартієць, член антикризової коаліції Василь Цушко. Незабаром після звільнення, організував і очолив громадський рух «Народна самооборона».

18 грудня 2007-го, незабаром після створення коаліції між БЮТ і НУНС, призначений головою МВС в другому уряді Юлії Тимошенко.

До січня 2010 року – голова МВС України. 28 січня на позачерговій сесії Верховна Рада 231 голосами звільнила Луценка з посади міністра внутрішніх справ.

У 2014 році пройшов до парламенту за списками БПП.

До травня 2016 року було керівником фракції БПП.

З 12 травня 2016 року – генеральний прокурор України. Його місце в партії зайняла співачка Оксана Білозір (№80 в списку БПП).

Юрій Луценко – про персону

Доходи. Як запевняє депутат, 75,6 тисяч гривень з суми його доходу склала заробітна плата, 844 грн – дивіденди і відсотки. Родина Луценка при цьому отримала понад 3 млн грн доходу за рік.

На банківських рахунках Луценко накопичилося 167,8 тис. грн.

Юрій Луценко володіє англійською мовою.

Любить готувати курку, фаршировану гречану кашу, рибні стейки, шашлики.

Діяльність в МВС в 2005-му Луценко почав з серйозного чищення кадрів. Перший наказ нового міністра стосувався створення Департаменту внутрішньої безпеки, якому він підпорядкував інспекцію по особовому складу і колишній відділ внутрішньої безпеки, а також передав (на якийсь час) спецпідрозділ Сокіл УБОЗу, до того займався знешкодженням особливо небезпечних злочинців. Новий шеф МВС був упевнений, що не довівши до ладу ситуацію у своєму відомстві, не можна домогтися правопорядку в країні.

Багатьом водіям Луценко запам’ятався своїми реформами в ДАІ. Наприклад, ліквідацією КПП на підступах до населених пунктів, спробами покласти край використанню «блотних» номерних знаків, особистими перевірками дорожніх постів. Другий прихід на пост глави МВС ознаменувався чисткою рядів ДАІ і тисячами відібраних за порушення Правил дорожнього руху водійських посвідчень. А ще – ініціативами по створенню Національного антикорупційного бюро, яке займалося б розслідуванням “подвигів” вищих чиновників, депутатів, суддів, і з укрупнення Міністерства внутрішніх справ за рахунок прикордонної та митної служб.

У 2006 році в ТОП-100 найвпливовіших людей України, яких щорічно визначає журнал Корреспондент, Юрій Луценко зайняв 18-у позицію.

У 2008 році в ТОП-100 найвпливовіших українців, яких визначив журнал Корреспондент, Юрій Луценко зайняв 12-е місце.

Юрій Луценко – сім’я

Батько Луценко Віталій Іванович був секретарем Рівненського обкому партії. Пізніше – народним депутатом і секретарем ЦК КПУ.

Дружина Ірина – колишній головний фахівець Київського регіонального відділення Антимонопольного комітету України, зараз – народний депутат України, член фракції БПП. Двоє синів: Олександр (1989 року народження), Віталій (1999 року народження).

Юрій Луценко – компромат і чутки

Генпрокурор Юрій Луценко живе з сім’єю в елітному будинку площею 859 кв. м. в селі Стоянка Київської області, який оформлений на батька дружини генпрокурора, йдеться в повідомленні на сторінці Євромайдан в Facebook.

«Юрій Віталійович з сім’єю живе в будинку площею 859 кв. м., вартістю кілька мільйонів доларів, в с. Стоянка під Києвом, але як заявляла Ірина Луценко в 2014 році, «це не їхній будинок і вони тимчасово проживають у знайомих на час ремонту в своїй оселі». Надалі будинок їм так сподобався, що вони вирішили його навіть орендувати», – зазначають активісти.

Юрій Луценко став першим в історії України генеральним прокурором, який не має вищої юридичної освіти, і який сам кілька років провів у в’язниці.

Генеральний прокурор України Юрій Луценко не має наміру слідувати словам Лі Куан Ю і садити трьох своїх друзів.

7 квітня 2013 на підставі Указу президента «Про помилування» № 197/2013 звільнений від подальшого відбування основного покарання.

Свого часу Луценко звинувачували в подвійному громадянстві (українською та ізраїльському), однак цю інформацію спростували. «Я, напевно, єдиний громадянин України, у якого є дві довідки від держави Ізраїль, що я не є її громадянином», – каже Луценко.

27 лютого 2012 засуджений до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на строк до трьох років; крім того, Юрій Луценко позбавлений 1-го рангу державного службовця. Судді київського Печерського райсуду визнали його винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей, виділення квартири своєму водієві та зарахування йому цивільного стажу як міліцейського. Присудили заплатити державі 643 тис грн збитків. Для цього конфіскували майно екс-чиновника. Описали машину і київську квартиру.

26 грудня 2010-го співробітники спецпідрозділу Служби безпеки України «Альфа» затримали Юрія Луценка, коли він вийшов вигуляти собаку породи філа бразілейро. Прогулювався з ним по алеї вздовж свого будинку на вул. Старонаводницькій на Печерську. Юрія Віталійовича доставили в слідчий ізолятор СБУ в Аскольдовому провулку в Києві.

З поверненням на пост міністра у Луценка загострилися відносини з мером Києва Леонідом Черновецьким. 18 січня засідання Ради нацбезпеки взагалі закінчилося відвертою бійкою між політиками в присутності багатьох високопоставлених чиновників. За версією Черновецького, Луценко накинувся на нього з кулаками за те, що мер на засіданні РНБО пригадав “кримінальну” історію. Про те, як свого часу глава МВС вимагав від нього ділянку столичної землі і погрожував посадити за грати сина міського голови. За версією міністра, Черновецький його публічно оббрехав, стукнув ногою по хворому коліну, за що у відповідь при свідках отримав ляпас і невтішну характеристику: “Брехун і просто падлюка”.

4 травня 2009 Юрій Луценко разом з 19-річним сином Олександром був затриманий поліцією в аеропорту Франкфурта-на-Майні, за версією німецького таблоїду «Bild», в стані алкогольного сп’яніння. Подія отримала широкий резонанс в українському суспільстві. Обставини цього інциденту залишаються дискусійними. Юрій Луценко повідомив, що це «побутовий конфлікт», що стосується його сина, який за рахунок батька летів в Корею на медичне обстеження, в аеропорту неправомірно було застосовано силу – його схопили за недавно прооперовану шию. Він як батько втрутився. Їх затримали. На його вимогу в аеропорт прибув консул України і керівництво поліції, яке після бесіди висловило офіційне вибачення за конфлікт.

За півтора роки перебування на посаді міністра МВС парламент намагався відставити Юрія Віталійовича 9 разів.

У серпні 2006 року газета «Українська столиця» звинуватила Юрія Луценка в тому, що він був покровителем діяльності російського бізнесмена і депутата Держдуми Олександра Бабакова. «Дружба з Луценком дозволила українському майну Бабакова уникнути різного роду перевірок; більш того, саме Луценко публічно санкціонував публічне переслідування Максима Курочкіна – колишнього партнера, а пізніше – конкурента Бабакова в боротьбі за українські активи. Остання ділова зустріч пана Луценка з його московським «однодумцем» відбулася під час квітневого приїзду Олександра Бабакова в Київ », – написало видання.

Юрій Луценко спростував цю інформацію і подав на «Українську столицю» до суду, вимагаючи від газети спростування, а від журналіста – 1 грн в якості компенсації за завдану моральну шкоду.

2 Thoughts on “Луценко Юрій Віталійович – біографія, компромат

  1. Pingback: Євген Корнійчук з "Нафтогазу" сам прийшов до ГПУ | Новини України

  2. Pingback: Насіров Роман Михайлович - біографія, компромат | Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Post Navigation