Як Сергій Березенко скуповує “голоси” у парламенті. Анатомія депутатського життя

«Людина в чорному костюмі зі зброєю в кобурі несе в руках дві спортивні сумки. Заходить у вузький ліфт, що веде з залу очікування головного кабінету в Адміністрації президента. Ліфтом користуються гості Першого, які не хочуть світитися через парадний вхід, і сам Перший».

Звідти він веде прямо в гараж, де розташований автоескорт Петра Порошенка. Я був в цьому гаражі, бачив ліфт і весь процес. У кожній сумці – по півтора мільйона доларів. Їх несе представник охорони президента. Гроші в сумках кладуть в багажник і передають мені, посереднику, людині, яка взяла на себе функцію організатора голосування “, – розповідає олігарх-втікач Олександр Онищенко.

В цей день, про який згадує Онищенко, під куполом Ради звільняють високопоставлену людину. Звільнити чи призначити когось на впливову посаду – задача не з дешевих.

Про те, як будуються фінансові схеми з управління парламентом – в нашому розслідуванні.

Групові та індивідуали

“Є три способи вплинути на голосування депутата. Перший – комерційний (за гроші). Другий – кланово-олігархічний (за домовленостями і розміном) і кримінальний, коли на депутата заводять кримінальну справу, щоб шантажувати його “, – розповідає політтехнолог Сергій Гайдай.

При цьому всіх депутатів парламенту можна поділити на дві великі групи. Перші – ті, хто самі собі господарі. Другі – ті, хто підкоряються інтересам і волі різних політичних або фінансово-олігархічних груп (таких переважна більшість). Перші можуть дозволити собі розкіш приймати рішення і розпоряджатися своїм голосом самостійно (а тому з ними можна буде домовлятися). Другі голосують так, як їм накажуть ті, хто завів їх у парламент і платить їм гроші. Іноді другим дозволяють «підхалтурити» в індивідуальному порядку з якихось неважливих для господарів питань, але таке буває не часто. Патрони воліють тримати своїх підопічних на короткому повідку.

За голоси другої групи, природньо, домовляються з господарями (з керівниками фракції або главою олігархічного клану) всіма трьома способами – і за гроші, і за преференції по бізнесу або кадрові призначення, і за допомогою кримінального шантажу.

З індивідуалами ж найчастіше працюють на гонорарної основі (за гроші). Так виходить дешевше, ніж давати преференції по бізнесу і набагато простіше, ніж морочити голову з порушенням кримінальних справ щодо конкретно взятого депутата заради його одного «голосу».

“В цілому в Раді продають свої голоси в індивідуальному порядку близько 70 депутатів. За знакові голосування ціна їхні голосу варіюється від $20 до $100 тисяч в залежності від депутата. По кожному окремому випадку потрібно торгуватися, чим я, власне, і займався впродовж декількох років роботи з командою Порошенко. Торгувався і організовував комерційні голосування на користь президента. Витрачав здебільшого свої гроші, а трохи пізніше гроші, які мені передавали за вказівкою Порошенко”, – говорить Онищенко.

Потрібно докуповувати

Тут варто відзначити, що з самого початку функціонування нинішнього парламенту, президент і уряд зіткнулися з необхідністю домовлятися з депутатами. І хоча правляча коаліція складалася формально спочатку з 302 депутатів, а зараз – з 230 (при необхідних 226), в реальності ж майже під кожен знаковий законопроект або призначення на важливу посаду доводилося збирати голоси в ручному режимі. Особливо зараз, коли в коаліції залишилося всього дві фракції – БПП і Народний фронт, які ніколи не голосують в повному складі. Тим більше, що і НФ, і особливо БПП, не є однорідними фракціями. Для частини їхніх депутатів більше значення мають накази олігархічних груп, які за ними стоять, ніж власного партійно-фракційного начальства.

За даними опитаних парламентарів, протягом останніх років депутат Онищенко був одним з ключових посередників між президентом і парламентською залою, докуповуючи голоси, яких бракує. Саме тому його “свідчення” про механізм парламентської корупції становлять особливу суспільну важливість.

“Наскільки я знаю, Онищенко неодноразово своїм “кешем” закривав ряд побажань президента, виконуючи роль комунікатора і фінансового посередника між АП і “Батьківщиною” Тимошенко в обмін на лояльність і преференції по відношенню до свого бізнесу. У тому числі Онищенко отримав для свого менеджера Ігоря Шевченка посаду міністра екології за квотою “Батьківщини” і погодив на Банковій “, – уточнює депутат від Радикальної партії Андрій Лозовий.

А лідер Радикальної партії Олег Ляшко більш категоричний в публічних інтерв’ю: Онищенко носив гроші на Банкову, і виносив їх звідти.

У той же час Ігор Шевченко спростовує заяву Лозового і стверджує, що він ніколи не працював на Онищенко, ніколи не мав з ним особистого бізнесу і не обслуговував ні його особисто, ні його фірми, коли займався юридичною практикою.

Щоб забезпечити позитивний підсумок голосування, не обов’язково купувати всіх. “Традиційно на торгах близько 40-50 голосів, які шукають в двох “комерційних групах”, сформованих не за ідеологічно-партійним, а за комерційним принципом -“Воля народу” і “Відродження”. Плюс по необхідності залучають голоси позафракційних депутатів”, – розповідає колишній народний депутат від БПП Єгор Фірсов.

Також до комерційних фракцій останнім часом ряд нардепів відносять і радикалів Ляшко. “У різний час Ляшко був під патронатом Льовочкіна, Коломойського, Яценюка, Ахметова. Але останнім часом став буржуа і перейшов до багатовекторної політики на комерційній основі”, – говорить нардеп.

Онищенко заявив, що останнім часом Ляшко виконує замовлення Банкової. У фракції “Батьківщини” вважають, що за це його інтереси нібито враховані в проекті бюджету на 2017 рік. Сам Ляшко і його фракція з гнівом відкидають подібні звинувачення.

За словами Фірсова, те, що влада платить депутатам, які не входять до правлячої коаліції, а своїх змушують голосувати в приказовому порядку, апелюючи до партійної дисципліни, неодноразово було причиною внутрішньофракційних образ і розломів.

“Перевірити корупційність голосування можна по явці, в ті дні, коли по Раді гуляють великі гроші, під куполом з’являються депутати, які в звичайні дні там ніколи не бувають», – каже він.

За словами Онищенко, традиційно гроші передавали голові фракції, який розподіляв їх на свій розсуд. “З депутатами-індивідуалами доводилося зустрічатися і домовлятися окремо”, – говорить Онищенко. Він перераховує поіменно нардепів, однак просить в публікації не називати їхні імена.

На питання, як він передавав гроші і розплачувався з депутатами Онищенко відповідає коротко: “По факту голосування. Домовлявся до, розраховувався – після “.

Чорну бухгалтерію по хабарах депутатам ніхто не вів.

“Є лише непрямі ознаки, що підтверджують корупцію в Раді”, – в свою чергу розповідає екс-голова Комітету виборців України, депутат від Радикальної партії Ігор Попов. І робить висновок з особистого спостереження: гонорар готівкою приймають тільки старорежимні депутати. “Сучасне, технологічне покоління нардепів це хлопці зі смартфонами, які вміють двома дотиками пальця перевіряти” прихід “необхідної суми на офшорний рахунок”, – говорить Попов.

На це один з колишніх нардепів лише скептично зауважує: “молодь занадто самовпевнена. Будь-які гроші, які хоч один раз пройшли по безналу в будь-якій юрисдикції тут же відслідковуються відповідними службами західних країн. І все. Ти у них вже на гачку. Тому, якщо є можливість брати готівкою, то потрібно брати готівкою. Це надійніше. Подивіться на Віктора Федоровича Януковича – він вивіз свій кеш і відчуває себе прекрасно, не звертаючи увагу на пошуки його міфічних мільярдів на якихось рахунках”.

До речі, за його словами, нинішні розцінки набагато нижче, ніж були до Майдану. “Зараз депутати готові продаватися за кілька десятків тисяч доларів, – каже нардеп. – У наші часи за таку суму могли хіба що по морді настукати, визнавши пропозицію образливою. Найкрутіше було в другій половині нульових, при Ющенко, коли йшла постійна війна всіх з усіма. Тоді голоси купувалися за сотні тисяч доларів і навіть за мільйони”.

Клюєви нового часу

Онищенко був тимчасовим і всього лише одним з проміжних ланок в машині парламентської корупції, на правах анонімності розповідають депутати, які встигли заробити на парламентському голосуванні.

“За часів Януковича при владі за питання фінансової взаємодії з депутатським корпусом відповідав Андрій Клюєв, – каже Сергій Гайдай. – Зараз у Порошенка таких “Клюєвих” кілька. У плеяді нових людей, наприклад Олесь Довгий. Він працює з колишніми регіоналами і командою Леоніда Черновецького, і один з ключових комунікаторів від влади в цьому середовищі. Такий собі координатор окремих процесів “.

Серед інших головних переговірників і фінансових посередників між президентом і депутатами Онищенко називає першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенко.

По окремих випадках президент делегував право домовленостей Сергію Березенку і екс-голові Адміністрації президента, а нині раднику президента Борису Ложкіну.

Про те, що Березенко грає роль медіатора між АП і парламентським залом з пошуку дефіцитних голосів в коментарі підтверджує і депутат від БПП Віктор Чумак. За його словами, про це відкрито говорили на засіданні фракції. “Так, відкрито про це говорили. Про те, що Березенко з Довгим збирають голоси, яких бракує. До того, як в Раду зайшов Березенко, цим же активно займався Кононенко. Депутат Олександр Грановський – вирішував по судах і прокуратурі. Депутат Вадим Денисенко – по контрагітації. Все, здав всіх … “, – сказав Віктор Чумак.

Сам Сергій Березенко в інтерв’ю історію про скупку призначень і голосувань у парламенті назвав «повною маячнею». “Невже ви дійсно вважаєте, що у президента немає інших аргументів для призначення того, чи іншого чиновника? Тим більше з тих посад, де прерогатива внесення належить голові держави згідно з Конституцією», – сказав він і уточнив: в залі і парламентських кулуарах постійно ведуться переговори між фракціями.

“Кожна сила має свій політичний інтерес. Земля і мораторій, прийняття держбюджету і компроміси, які в ньому закладаються. Однак все це – політичний, а не фінансовий торг. І президент в ньому точно не бере участь», – сказав Березенко, підкресливши, що ні він, ні його колеги з керівництва фракції ніколи не були замішані в комерційному голосуванні. “Принаймні зі мною це не обговорювали. Ваше питання обвинувачення по відношенню до АП, однак відповідати за корупцію в усьому парламенті я не можу “, – додав Сергій Березенко.

Отримати коментар Ігоря Кононенко та Олеся Довгого намне вдалося (редакція готова опублікувати точку зору депутатів в будь-який час. – прим.ред.).

 Нал, безнал і небрендовані сумки

За словами Онищенко, головні з фінансів по цим делікатним питанням у Порошенка двоє людей: Ігор Кононенко та Макар Пасенюк. “Ну і начальник служби охорони Федоров, коли потрібно пронести готівку в чорних небрендованих сумках. В особливо складних і дорогих випадках – гроші перераховували безготівково. В якості підтвердження Онищенко надає  платіжку, з якої видно перерахування на рахунок Онищенко майже 12 млн. євро.

Фото: Олександр Онищенко

За словами Онищенко, гроші на особисте прохання президента України перевів особисто керуючий директор групи Макар Пасенюк ICU, задіявши одну з офшорних компаній – MELIAM PROPERTIES LIMITED. “За домовленостями, після переведення в готівку мені довелося половину кешу повернути в АП – знову ж через Федорова. І решту, а це рівно половина – мені довелося витратити на призначення по облрадам. Тобто крім голосування, мені потрібно було розрахуватися за призначення з багатьма обласними радами. Гроші були розподілені по депутатам місцевих рад, які після цього обирали представників БПП, наприклад, по Київській, Житомирській, Чернігівській, Херсонській, Львівській облрадам. Там один голос коштував дешевше, ніж у Верховній Раді “, – сказав Онищенко.

Сам Макар Пасенюк в коментарі  сказав, що нічого не знає ні про платіжки, ні про транзакції. І підкреслив, що ні він, ні група ICU не беруть участі в політичних процесах в країні.

Тим часом Онищенко уточнює, що готовий представити screenshot (знімок екрана. – прим.ред.) електронної пошти, де видно, що платіжка йому відправлена ​​з пошти Макара Пасенюка.

Лідери за витратами

Серед найбільш дорогих голосувань Онищенко називає кілька: проекти держбюджетів 2015-2016-го років, призначення та відставка генпрокурора Віктора Шокіна, нове призначення Юрія Луценка, відставка з посади голови Служби безпеки Валентина Наливайченка. “За відставку Наливайченка голосування коштувало $2-2,5 млн. Через мене проходив мільйон”, – говорить він.

На думку опитаних нами депутатів, найдорожчим за весь період цієї каденції стало голосування за призначенням Шокіна. Воно обійшлося в суму близьку до трьох мільйонів. “Так це правда. Тільки через мене пройшло 1,5 мільйона “, – підтверджує Онищенко.

В якості підтвердження він дає прочитати переписку з політиками, які вели з ним переговори в той момент і на прохання зберегти собі кілька з них, дозволяє саморучно зробити screenshot з телефону. І уточнює: його мобільний пройшов експертизу на замовлення британської BBC.

“Я підготувався, – уточнює Онищенко. – Зберіг купу листувань за кілька років роботи з командою Порошенко, віддав телефон на експертизу, яка підтвердила свою справжність цих листувань. Більш того, у мене є запис, на якій Порошенко дає вказівки по тому, як, кому і за що голосувати. Я записав його на наручний годинник. Через що тепер з міністра МВС Арсена Авакова і всіх гостей АП знімають годинники. Ще можна запонки знімати, а з жінок – сережки і кулони. Я готовий надати вам цей запис. Але всьому свій час”.

Ігор Попов просить не турбуватися і уточнює, що голосами торгують не тільки в українському парламенті. “У кулуарах Європарламенту обговорюється випадок, коли видатний український лобіст привіз чемодан грошей для євродепутатів. Почав роздавати долари десь в підсобному приміщенні центру парламентаризму Євросоюзу. Так ті образилися – на долари. Ну не може євродепутат їхати в обмінник і такий обсяг готівкових доларів міняти “, – розповідає Попов.

Наслідки одкровень Онищенко

На думку депутата від БПП Сергія Лещенка, інформація про корупцію в парламенті може спричинити за собою серію розслідувань і дати початок кримінальним провадженням, а в підсумку призвести до посадки цілої групи осіб. У будь-якому випадку, так би сталося в будь-якій цивілізованій країні, вважає він.

“Згадайте скандал в Румунії з колишнім євродепутатом від групи соціал-демократів Андріаном Северином, якого в лютому минулого року засудили до трьох років в’язниці за хабар в 100 тисяч доларів, – проводить аналогію Лещенко. – У нас такими злочинами має зайнятися НАБУ “.

Втім, позиція АП з приводу заяв Онищенко зрозуміла вже після першої серії одкровень нардепа-втікача. На Банковій вважають, що нардеп обмовляє президента, щоб політизувати розслідування злочинів, в яких Онищенко проходить як підозрюваний.

За матеріалами: strana.ua, news-ua.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Post Navigation